…22 травня – чорний день для українського війська!.. – такими словами три роки тому, в 2014, розпочинався кожен випуск новин на всіх центральних українських телеканалах… На екрані – розкидані просто в полі тіла загиблих військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади, нашої володимирської бригади, яка навесні страшного 2014 першою відмобілізувалася й першою прийняла на себе удар російсько-терористичних угрупувань…
22 травня 2014 для більшості українців стало справді чорним днем, днем початку війни, яка точиться вже четвертий рік. А для Володимира-Волинського цей день став не просто чорним… Він був найстрашнішим і найтрагічнішим за всю сучасну історію міста. Старий Володимир навіть не плакав… Він вив за своїми синами!..
Війна, яку, можливо, колись офіційно назвуть визвольною, написала ще одну криваву сторінку в історії героїчної 51-ї бригади. Після трагедії під Волновахою була, на превеликий жаль, ще не одна загибель, ще не з одним сином-героєм попрощалося місто, але 22 травня 2014, день початку війни, назавжди залишиться для володимирчан відкритою раною…
Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 19 червня 2015 року 22 травня визначено Днем ушанування пам’яті всіх володимир-волинців, які загинули під час антитерористичної операції на Сході України.
22 травня 2017 Володимир-Волинський міський голова Петро Саганюк зустрівся з рідними загиблих на
Сході військовослужбовців, тими, хто віддав Батьківщини найдорожчих…
-Від імені керівництва держави прошу у всіх вас прощення за те, що не вберегли ваших синів, чоловіків, батьків, – звернувся Петро Саганюк до матерів і вдів загиблих. – Біль від втрати назавжди залишиться з вами, й цього, на превеликий жаль, ніхто й ніщо не зможе змінити. Але ваші загиблі рідні, допоки ми будемо жити, назавжди залишаться для всіх нас Героями! Вкотре прийміть мої співчуття й запевнення в тому, що ви завжди й в усьому можете розрахувати на підтримку й допомогу міської влади.
Також Петро Саганюк вручив матерям і вдовам загиблих грошові допомоги в розмірі 5 тисяч гривень, виділені з міського бюджету на розв’язання побутових проблем родин загиблих військовослужбовців.
Згодом на Площі Героїв у Володимирі-Волинському, біля меморіальної дошки загиблим на Східному фронті землякам віддати шану їхнім пам’яті й подвигу зібралися представники духовенства та громадськість міста. Священики відслужили панахиду за всіма загиблими синами України, звернувся до присутніх мер міста.
-Ми зібралися сьогодні тут, аби вшанувати пам’ять Героїв української сучасності, пам’ять наших земляків, тих, хто в час найбільшої небезпеки для держави став на заваді ворожим планам, пожертвувавши найдорожчим – життям! Ніхто з цих хлопців не готувався бути Героєм, але став ним заради Батьківщини… Вони віддали життя заради того , аби ми жили! Ми в довічному неоплатному боргу перед пам’яттю цих хлопців, перед їхніми рідними. А тому мусимо бути згуртованими й сильними – задля втілення мрії полеглих про незалежну й квітучу Україну, за яку вони віддали життя.
Слава Героям, які віддали життя за рідну землю!
Слава тим, хто щодня її захищає!
Слава Україні!
Слово для виступу під час скорботних урочистостей узяв також заступник командира 14-ї ОМБр підполковник Олег Паніков.
-Три роки тому російсько-терористичні угруповання підло й підступно здійснили напад на один із підрозділів 51-ї ОМБр, внаслідок чого загинули наші бойові побратими, яких ми пам’ятатимемо, допоки живі. Події трирічної давнини стали тяжким ударом для всього особового складу 51-ї бригади, пошматованої ворогом, роздрібленої по всьому охопленою війною Донбасу… І після трагедії під Волновахою, на превеликий жаль, 51- а ОМБр ще зазнавала втрат… Та попри все, її бійці, дивлячись в очі смерті, впевнено відвоювали рідну землю, не раз змінювали хід війни. Звільняли Лисичанськ, Рубіжне, Сєвєродецьк, Мар’їнку, Красногорівку, брали участь в пекельних боях за Савур-Могилу. І ми, бійці 14-ї ОМБр, сформованої на базі героїчної 51-ї заради світлої пам’яті всіх загиблих побратимів маємо перемогти в цій війні й переможемо! Слава Україні!
Надзвичайно зворушливим був і виступ керівника громадської організації «Волинські берегині», яка об’єднала рідних загиблих військовослужбовців, вдови учасника АТО Ірини Цигикал, яка закликала присутніх зробити все для того, аби поняття «війна» не стало для нас звичним. Свій виступ Ірина Цигикал завершила віршем Ліни Костенко:
… Є обеліски, плити і колони,
і урочисті квіти роковин
І хто ми є? Усі усім мільйони
А хтось комусь однісінький-один…
Ці рядки – для кожної дружини, яку війна зробила вдовою, для кожної родини й для всіх друзів тих, хто не повернувся з бою, а тому багато хто з присутніх не стримав сліз. Коли ж із віршем Христини Полянської «Жінко, чого ви плачете? Ваш син – Герой! Хіба не бачите?!» виступила студентка агротехнічного коледжу, акторка народного аматорського театру районного будинку культури Анжела Потапова, присутні ридали, не криючись…
Згодом Олександр Дидич та Світлана Кашуба урочисто зачитали імена всіх володимирчан та жителів Володимир-Волинського району, які віддали життя за Україну. До портрету кожного нашого загиблого земляка лягли темно-червоні, кольору пролитої крові, гвоздики. Поклали квіти до меморіальної дошки нашим Героям також їхні рідні, міський голова Петро Саганюк, його заступники Ярослав Матвійчук та Олег Свідерський. На звершення урочистості тужливо прозвучала «Плине кача», врочисто – Державний Гімн України, майоріли синьо-жовті прапори, на яких присягали й за які загинули ТІ, хто не помре в нашій пам’яті ніколи…