Інститутам громадянського суспільства

Найчастіше конфлікти інтересів можуть виникати в таких сферах діяльності:

• реалізації контрольних або наглядових повноважень;
• надання чи отримання документів дозвільного характеру (дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень тощо), реєстрації, надання інших адміністративних послуг;
• кадрових рішень;
• проведення аукціонів, конкурсних або тендерних процедур;
• здійснення проваджень щодо притягнення фізичних чи юридичних осіб до  відповідальності.

1. Поняття конфлікту інтересів

Головним документом, що визначає поняття та процедуру врегулювання конфлікту інтересів є Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700- VII(далі – антикорупційний Закон), відповідно до якого конфлікт інтересів поділяється на потенційний та реальний.

Потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає  на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як правило, до конфлікту інтересів належать ситуації, коли особа приймає на службі рішення чи вчиняє офіційні дії з питань, що будь-яким чином зачіпають її приватні інтереси. Простіше кажучи, це ситуація, за якої особиста зацікавленість може вплинути або впливає на неупереджене виконання своїх обов’язків.

II.Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та особи, що для цілей антикорупційного Закону прирівнюються до них зобов’язані:

1. вживати заходів щодо недопущеннявиникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2. повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника (у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в не конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до Національного агентства з питань запобігання корупції);
3. не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4. вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації шляхом:

1. усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів (якщо конфлікт інтересів не має постійного характерута є можливість залучення інших працівників);
2. обмеження доступу особи до певної інформації(якщо конфлікт інтересів пов’язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику);
3. перегляду обсягу службових повноважень особи (у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника);
4. переведення особи на іншу посаду (у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характері не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи);
5. звільнення особи (у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу).
6. застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень (у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення).

Зовнішній контроль здійснюється в таких формах:

• перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;
• виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;
• участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та особи, що для цілей антикорупційного Закону прирівнюються до них зобов’язані протягом 30 днів після призначення на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом. У такому випадку забороняється передавати в управління належні підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї.

IIІ. Відповідальність

За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Окрім того, у разі, якщо особа не вжила заходів по врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є підставою для їх оскарження та визнання протиправними у судовому порядку.

Конфлікт інтересів

під час проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка

Порядок проведення конкурсу визначає коло осіб, які не можуть бути членами конкурсної комісії через очевидний конфлікт інтересів:

• Керівник ІГС, що подала конкурсну пропозицію
• Член керівних органів ІГС, що подала конкурсну пропозицію
• Працівник ІГС, що подала пропозицію;

Крім того, не може бути членом конкурсної комісії будь-яка інша особа, яка має будь-який конфлікт інтересів.

Конфлікт інтересів також наявний у:

• Близьких особи щодо осіб, які не можуть бути членами конкурсної комісії відповідно до вимог порядку (відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” близькими особами  вважаються – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта);
• Осіб, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні осіб, у яких наявний конфлікт інтересів (наприклад, керівника ІГС, яка подала конкурсну пропозиції, або дружини/чоловіка такої особи). Безпосереднє підпорядкування передбачає наявність прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника;
• Осіб, які матеріально зацікавлені у результатах конкурсу (наприклад, експерти, яких учасник конкурсу планує залучити до виконання проекту/програми на гонорарній основі).

Встановлення наявності та сутності конфлікту інтересів покладено на:

• самого члена конкурсної комісії. Кожен член комісії зобов’язаний повідомити про наявність у нього конфлікту інтересів до початку розгляду конкурсних пропозицій та надати пояснення щодо обставин, які можуть перешкоджати об’єктивному виконанню ним обов’язків;
• Конкурсну комісії у цілому;
• Організатора конкурсу. Оскільки формування складу комісії віднесено до компетенції організатор конкурсу, він має аналогічні до зазначених у попередньому пункті можливості щодо встановлення конфлікту інтересів та виведення особи із складу комісії. Більше того, останнє можна навіть трактувати як обов’язок організатора конкурсу у випадку, якщо йому стало відомо про факт конфлікту інтересів;
• Оскаржувача та органи оскарження у випадку виявлення конфлікту інтересів після ухвалення рішення. У такому разі конфлікт інтересів має бути доведений відповідно до вимог щодо доказів і доказування, встановлених законодавством. Варто зауважити, що Порядок не встановлює обмеження щодо кола осіб, які можуть оскаржувати рішення конкурсної комісії. Тому оскаржувачем у випадку виявлення конфлікту інтересів  може  бути  будь-який  громадянин або юридична особа, зокрема моніторингові громадські організації.

Встановлення конфлікту інтересів щодо члена конкурсної комісії має такі  правові наслідки:

• Виведення члена конкурсної комісії із її складу у випадку встановлення конфлікту інтересів до початку розгляду конкурсних пропозицій.
• Перегляд рішення конкурсної комісії у випадку встановлення конфлікту інтересів після ухвалення відповідного рішення. При цьому також діє вимога щодо виведення особи із конфліктом інтересів із складу комісії, отже перегляд рішення здійснюється без участі

Для дотримання вимог щодо запобігання конфлікту інтересів голові конкурсної комісії доцільно на першому засіданні конкурсної комісії проінформувати членів комісії про:

• Поняття конфлікту інтересів
• Вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів за законодавством про протидію корупції та Порядком проведення конкурсу;
• Перелік осіб, яким прямо заборонено бути членами конкурсної комісії, та осіб, у яких може бути конфлікт інтересів;
• Порядок заявлення та визначення конфлікту інтересів;
• Правові наслідки визначення конфлікту інтересів;

Відповідальність членів комісії за неповідомлення про конфлікт інтересів за законодавством про запобігання корупції.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 № 1049 Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка