Пам’ятки архітектури

Миколаївська церква

В 1780 роцi у Володимирi-Волинському була побудована каплиця св. Iосафата Кунцевича на кошти унiатського єпископа Порфирiя Скарбки Важинського. Каплиця побудована на мiсцi, де стояв будинок батькiв Iосафата Кунцевича. У 1800 роцi каплицю передано православнiй церквi i освячено iменем св. Миколая. В 1910 р. церква виконувала функцiї цвинтарної каплицi, з 1914 до 1939 рокiв використовувалась, як парафiяльна. В архiтектурному планi – це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архiтектури України та Польщi 17-18 столiть.

Костел Iоакiма та Анни (монастир капуцинiв)

Перший костел Iоакiма та Анни побудований у 1554 роцi з дерева на пожертвування княгинi Анни Збаразької в 1751р. Костел передано ордену капуцинiв. Кам’яний костел був побудований в 1752 роцi на мiсцi згорiлого дерев’яного. Кiлька разiв вiн горiв i знову вiдбудовувався. Так, наприклад, в 1853 роцi знову перебудовуються куполи веж костелу, сама будiвля була покрита бляхою i пофарбована. Костел Iоакiма i Анни побудований в стилi провiнцiйного пiзнього барокко (Вiленське барокко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розмiщенi невеликий дев’ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794 р. у монастирi капуцинiв були захованi державнi коштовностi Речi Посполитої.

Христорiздвяний собор (колишнiй костел єзуїтiв Серце Iсуса)

Костел побудований в межах старого (окольного) мiста. Його схiдний тильний фасад виходить до заболоченої мiсцевостi. В 1718 р. Ядвига з Санчкiв Загоровська фундує мiсiю єзуїтiв у мiстi, в якiй було двоє ченцiв. У 1755 р. слонiмський староста Гнат Садовський з дружиною фундує мiсiйний єзуїтський костел, будiвництво тривало 15 рокiв. У 1762 р. мiсiя отримала статус монастиря. В 1770 р. костел освячено пiд назвою “Серце Iсуса”. В 1773 р. буллою папи Климента IХ орден єзуїтiв був скасований, а всi заклади ордену на територiї Польщi i Росiї закритi. В 1782 р. Комiсiя Народної освiти передала право на костел ордену Василiан, а в 1840 р. внаслiдок переведення ордена у православ’я, монастир став православним (чоловiчим). З 1891 року храм був резиденцiєю православних єпископiв. В 1921 роцi монастир i церкву передають римо-католицькiй єпархiї. Пiд час вiйни (1941-1945 р.р.) костел було пошкоджено вибухом бомби, а пiсля вiйни взято пiд охорону, як пам’ятник архiтектури. З 1983 р. почато ремонтно-реставрацiйнi роботи, побудовано в стилi пiзнього бароко. Костел однонефний, фасад має хвилясту форму, центральна пладина його вигнута, вежi виступають, архiтектор Мiхал Радземiнський.

Собор Успiння Пресвятої Богоматерi

Побудований князем Мстиславом Iзясловичем в 1156-1160 роках. У цьому ж соборi вiн був i похований, про що свiдчить Iпатiвський лiтопис. При взяттi Володимира татаро-монголами в 1240 р. церква була “исполнена трупьями”, але як видно сильно не постраждала. Це єдина церква, яка збереглася з домонгольського часу на Волині. Храм служив усипальницею Волинських князiв та єпископiв. Тут похованi Василько Романович, його дружина Олена, його син Володимир Василькович. Успенський собор грав роль головного храму Волинi i в XIV i в XV столiттi. В 1491 р. його було пошкоджено та пограбовано пiд час нападу татар, та вже в 1494 роцi вiдновлено. Тодi ж був побудований i єпископський замочок. Серйознi пошкодження собору принесла боротьба двох претендентiв на Володимирську кафедру в 60-х роках XVI столiття, коли один з них штурмував епископський замочок з допомогою гармат. З 1596 р. Успенський собор перейшов до унiатiв. В 1683 роцi вiн сильно постраждав пiд час пожежi. В 1753 р. пiд час реставрацiї до собору прибудований новий захiдний фасад в стилi пiзнього ренесансу. В 1782 р. за розпорядженням єпископа Симеона Младського були прорубанi потаємнi сходи до епископської кафедри у масивному стовпищi, внаслiдок цього частина склепiнь впала. В 1795 р. собор вже використовують, як складське примiщення. В 1805 р. були невдалi спроби вiдновлення храму, але лише в 1885 р. почалася реальна дiяльнiсть по вiдновленню древнього храму. Була створена спецiальна комiсiя, руїни очистили вiд смiття i в 1896 роцi затверджено реставрацiйний проект Г.I.Котова. Для виконання проекту дозволено усунути пiзнiшi забудови храму i розпочати реставрацiйнi роботи. 17 вересня 1900 року собор освячено. Вiдбудованi єпископськi палати, дзвiниця. Побудований дерев’яний будинок для священника на подвiр’ї собору. Храм трьохповерховий, шестистовпного типу. Загальна довжина 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стiни мають товщину близько 1,5 метра. Стiни храму складенi з цегли (4,5х22х35,2 см), так званi “плiнфи”. Деякi мають на поверхнi хвилястi полоси “розчеси”. Розчин вапняний, рожевий. Пiдлога встелена керамiчною плиткою прямокутної трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого i темно-синього кольорiв. При дослiдженнi було виявлено залишки фрескового розпису.

Церква св. Василiя (ротонда)

За мiсцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., зупинився в м. Володимир-Волинському, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному iз своєї дружини принести по однiй цеглинi i таким чином за один день спорудив храм, який в честь його християнського iменi був освячений в iм’я святого Василiя. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо. На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов’янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова ” Помози Боже… княж” i число “670г”, що вiдповiдає 1194 року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової вiйни. Вперше в iсторичних документах про неї згадується в 1-й чвертi XVI столiття. В 1523 р. польський король Сигизмунд I видав Cангушко-Ковельську грамоту на право попечительства. З грамоти видно, що св. Василiвська церква занепала i потребує ремонту. Вiдомо, що священник св. Василiвської церкви Мартин за вiрнiсть православ’ю i небажання прийняти унiю був Iпатiєм Потiєм публiчно вiдлучений вiд церкви, а тодiшнi попечителi Загорiвськi навiть подали в суд на Iпатiя Потiя за побиття священника. Справа розглядалася два роки. Потiй був виправданий Люблiнським трибуналом (декрет вiд 30.05.1603 р.) В 1844 роцi казною були видiленi грошi на вiдновлення церкви. Тодi ж з захiдної сторони була прибудована невелика кам’яна дзвiнниця, а церква i погост обнесенi кам’яною стiною. З давнього майна церкви зберiгся образ Св. Богоматерi, що був перенесений з (мiсцевої) Введенської церкви, яка знаходилась поруч i згорiла в 1859 р.. Василiанський монах Iгнатiй Кульчицький в своїй книзi “Specimen Ecclesiae Ruthenicis” (виданa в Римi у 1734 р.) пише, що образ цей привезено з Грецiї, але коли та ким, невiдомо. Фундаменти церкви побудовані в вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Бiльшi конхи (заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам’яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви – цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви. Пiдтверджують дану версiю археологiчнi вiдкриття. Поруч св. Василiвської церкви в 1955 роцi в скверику, за кiлька крокiв вiд ротонди, професором М.Каргером були викопанi руїни невiдомого храму.

Пам'ятки архітектури

Пам’ятники історії

Пам’ятні знаки та пам’ятники мистецтва

Меморіальні дошки

Пам'ятки архітектури

Городище (земляні вали)	Луцьке Підзамче	Х-ХIII ст.. Пам’ятки архітектури та архітектури великого історичного періоду Київської Русі і руських князів Х-ХІІІ ст.. Охоронний знак встановлено у 1975 році.
Оборонні вали міста	вул. І.Франка	ХІ-ХІІст. (знак встановлено 1985 р.)
Парк «Слов’янський» – район валів городища, Успенського собору і Св. Василівського храму		Будівництво парку розпочато у 1986 році, розміщено скульптури: кн. Володимира Святославовича кн. Ярослава та Всеволода кн. Ярослава Осмомисла кн. Романа Мстиславовича та Анни кн. Василька Романовича кн. Володимира Васильовича кн. Данила Романовича пам’ятник Т.Г.Шевченку (1993 р.) паркова скульптура „Лукаш і Мавка” (1988 р.) пам’ятник загиблим воякам (1992 р.)
Успенський собор (конфесія – УПЦ Московського патріархату)	вул. Соборна 25	1157-1160 рр.
Стіни з брамами	вул. Соборна 27	кін. ХVIII – поч. ХVI ст.
Свято-Василівський храм (конфесія – УПЦ Київського патріархату)	вул. Василівська 28	кін. ХIII- поч. ХIV ст.
Костел Іоакима та Анни (Площа Героїв) (конфесія – римо-католицька)	вул. Кн.Василька 2	1780 р.
Свято-Миколаївський храм (конфесія – УПЦ Московського патріархату)	вул. Цинкаловського 1	1790 р.
Собор Різдва Христового (костел Послання Апостолів, Костел Ієзуїтів) (конфесія – УПЦ Київського патріархату)	вул. Миколаївська 20	1718-1755 рр.
Келії Христорождественського монастиря	вул. Миколавська 18 вул. Т.Шевченка 3	ХVIII ст. ХVIII ст.
Каплиця (конфесія – УПЦ Московського патріархату)	вул. Д.Галицького 6 вул. Соборна	1888 р.
Громадська споруда (педколедж ім. А.Ю.Кримського)	вул. Устилузька 42	1948 р.
Громадська споруда	вул. Устилузька 19	1890 р.
Громадська споруда (військкомат)	вул. Січових Стрільців 3	1960 р.
Домініканський монастир (ВПУ- 23)	вул. Д.Галицького 2	1960 р.
Каплиця Домініканського монастиря (ВПУ – 23)	вул. Д.Галицького 4	1798 р.
Млин (хлібозавод)	вул. Луцька 62	ХІХ ст.
Культова споруда – Кірха (конфесія – греко-католицька)	вул. Ковельська 45	поч. ХІХ ст.
Житловий будинок (індивідуальний)	вул. Цинкаловського 15	1889 р.
Свято Георгіївський Храм (конфесія – УПЦ Київського патріархату)	вул. Поліської Січі	1900 р.
Капуцинські мури	вул. Ковельська вул. Драгоманова	ХVІІІ ст.
Будинок залізничного вокзалу	вул. Привокзальна 9	1908 р.

Пам’ятники історії

Будинок, в якому знаходився повітовий ревком	вул. Соборна 14	1920 р. (меморіальна дошка встановлена 1956 р.)
Будинок в якому знаходиться госпіталь, в ньому сестрою милосердя у 1915 р. працювала М.І.Ульянова	вул. Соборна 27	1494 р. (будинок з дзвіницею є також пам’ятником архітектури)
Будинок в якому знаходився КП(б)У і міськрада 1940 р. та 1988 р.	вул. Івана Франка 6 19/2
Братська могила загиблим воїнам 1941-1945 рр.	Площа Героїв	1965 р.
Меморіальний комплекс жертв фашизму 1941-1945 рр.	вул. Володимира Великого	1965-1966 рр.
Братська могила загиблим воїнам 1941 р.	Ладомирське кладовище	1963 р.
Братська могила загиблим воїнам Бородинського полку 1914 р.	Ладомирське кладовище	1915 р.
Пам’ятник на честь рад. воїнів танкістів 1941-1945 рр.	вул. Устилузька вул. Драгоманова	1982 р.
Братська могила загиблим воїнам Українських Січових Стрільців та жертв культу Сталіна	Ладомирське кладовище	1942 р.
Пам’ятник (погруддя) А.Ю.Кримського	вул. Устилузька 42	1988 р.
Могила Стемковського А.Ф. (1906- 1944 )	Ладомирське кладовище	1945 р.

Пам’ятні знаки та пам’ятники мистецтва

На честь 1000-ліття міста	вул. Шевченка вул. Привокзальна	1988 р.
Брама «Київська»	вул. Луцька – Дулібська	1988 р.
Брама «П’ятницька»	вул. Ковельська – Цинкаловська	1988 р.
Брама «Гридшина»	вул. Устилузька – Князя Романа	1988 р.
Керамічне панно на історичну тематику Х-ХIII ст.	вул. Д.Галицького 12	1988 р.
Декоративне панно – розпис на історичну тематику РБК	вул. Д.Галицького 5	1988 р.

Меморіальні дошки

Данилевському Федору Семеновичу – командир 197 Брянської Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії, яка у 1944 р. звільнила місто	вул. І.Франка 1	1979 р.
Копявинкову Василю Антоновичу – командир 862 стрілецького полку, якому за звільнення у 1944 р. присвоєно найменування «Володимир-Великий»	вул. Роксолани 4	1979 р.
Рокицькому Миколі Андрійовичу – маляр-монументаліст	вул. Драгоманова 9	1988 р.
Будинок в якому у 1920 р. знаходився Повітовий ревком – музична школа	вул. Соборна 12	1956 р.
Кримському Агатангелу Юхимовичу – український історик, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України (1918). Жертва сталінського терору. (педколедж)	вул. Устилузька 42	1992 р.
Річинському Арсену Васильовичу – волинський український громадський, політичний і церковний діяч, композитор, фотограф, краєзнавець, основоположник української етнології релігії, святий сповідник, лікар.	вул. Луцька 58
Цинкаловському Олександру Миколайовичу – історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині	вул. 20-го липня 7