3 жовтня володимирчани прощались із полеглим на Донбасі Героєм Олександром Кириловим.
Під супровід нескінченного дощу та військового оркестру траурна процесія прибула до храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Рідні, побратими, друзі Олександра не розбирали, де дощ, а де їхні сльози. І поки тривала панахида, небесні краплі так і вистукували по церковних банях.
За плечима 21-річного воїна Нацгвардії України навчання у володимирському ліцеї № 3, згодом хлопець опановував деревообробну справу у вищому професійному училищі. Але війна примусила молодого українця взяти до рук зброю і стати на захист України. Він не встиг створити сім’ю, народити дітей. Весільний коровай тепер – на його труні.
Саме на мужності вчинку, принциповості його життєвого вибору наголосив у проповіді священник: «Новітні Герої… Їх так багато! Кажуть: «Хто, як не я?» І вирушають з любов’ю захищати кожного з нас, незважаючи на своє життя, відкинувши свої бажання. Щоб тільки ми мали щасливий завтрашній день. Одним за одним вони йдуть до Небесного Отця, виконуючи заповідь любові. І наш Герой Олександр так само взяв свій хрест і поніс на свою Голгофу. Ми повинні продовжити його боротьбу, завершити його справу. А Господь нехай дасть сили рідним перенести цю важку втрату».
Від імені мешканців усієї Володимирської громади до рідних та близьких воїна звернувся міський голова Ігор Пальонка: «Ми зібрались сьогодні вшанувати подвиг новітнього героя України. Олександр юний, світлий, повний життя, надія своєї родини, не пожалів себе і пішов захищати Україну від московської навали. Цінуймо його жертовність. Немає слів, які би загладили його рідним цю рану. Водночас це біль цілої України, яка бореться проти ворога. Висловлюю щирі співчуття родині, перед якою ми тепер назавжди в неоціненному боргу. Завдання кожного українця – пам’ятати про ціну, яку платимо у цій війні, втрачаючи цвіт нації. Вічна і світла пам’ять Герою України Олександру».
Поховали Олександра Кирилова на кладовищі села Новосілки з усіма військовими почестями.