За десять днів уже втретє володимирська громада у скорботі. Ми знову проводжаємо в останню путь загиблого Героя. І знову на труні – коровай…
4 листопада у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії відбулась панахида за полеглим володимирчанином – тридцятирічним Павлом Гасичаком, який загинув від множинних осколкових ран на Луганщині, захищаючи незалежність і свободу України.
Він мав мирну професію, у день повномасштабного вторгнення російської федерації ще працював на меблевому підприємстві, але 26 лютого не зміг стримати свого патріотичного пориву і добровільно прийшов у військкомат. Потрапив у лави територіальної оборони. І коли через рік перебування на білоруському кордоні його бригаду відправляли на схід, не шукав способу, як туди не поїхати.
Розповідають знайомі воїна, що, перебуваючи у короткостроковій відпустці, Павло зізнавався – має передчуття, мовляв, більше додому не повернеться. На жаль, так і сталось. Його домівкою тепер буде рідна волинська земля.
У великому горі мама, бабуся, рідні брати, побратими та друзі, яких чимало прийшло цього дня до храму.
Звертаючись зі словами співчуття до родини Героя від імені усієї Володимир-Волинської міської територіальної громади, міський голова Ігор Пальонка зазначив: «Важко словами розрадити ваш біль. Але сьогодні наші серця у скорботі спільно з вами, адже Павло пішов захищати усіх нас. Сьогодні іде важка боротьба за Україну. І лише завдяки таким безстрашним Героям, як Павло Гасичак, ми можемо жити і працювати, виховувати дітей. Наш обов’язок підтримувати родини полеглих бійців, допомагати нашим воїнам на передовій і своєю працею наближати перемогу».
Поховали Героя на Федорівському кладовищі з усіма військовими почестями.
