15 серпня громада Володимира попрощалась із полеглим на Куп’янському напрямку 27-річним Героєм Владиславом Понком.
Дорогу жалобному кортежу встелили живими квітами, по обидва боки вулиці люди стояли навколішках. Поперед труни військові несли коровай – цей святковий хліб останнім часом, на жаль, став незмінним атрибутом на похоронах загиблих бійців…
Провести старшого солдата у храм Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії прибула численна родина воїна, побратими, друзі, однокласники, сусіди та знайомі з міста, а також сіл Верба, Галинівка тощо, звідки коріння нашого захисника.
Було багато живих квітів і багато сліз, яких не зупинити. Намагався втішити маму та усю осиротілу рідню отець Тарас, який зазначив: «Воїн Владислав пожертвував своїм життям заради України. А Україна – це і є ми, люди. Тож він пожертвував заради усіх нас. І за це отримав місце біля Отця Небесного, бо не може людина, яка любить і жертвує своє життя, піти в небуття. Сьогодні він приєднується до того Небесного Легіону воїнів, які будуть нам тут, на землі, допомагати, оберігати своїх рідних і наближати нашу перемогу. Ми повинні молитися за воїнів, які нині захищають нас, і за воїнів, які відійшли у вічність».
Взявши слово, міський голова Ігор Пальонка додав: «Ми сьогодні зібралися у великому горі: матір втратила свою кровинку і надію, а ми усі – захисника, цвіт нації. Владислав був зразковим воїном, не жаліючи життя, завжди стоячи на порозі смерті, він до кінця виконав обов’язок, щоб відстояти свою землю, зберегти країну і подарувати її для нових поколінь. Сьогодні я від імені мешканців міста та усієї громади, від усіх, хто розділяє з вами горе, висловлюю вам співчуття. Ми у великому і неоціненному боргу перед вами. І наше завдання – пам’ятати про новітнього Героя і передавати цю пам’ять із покоління в покоління».
Поховали Владислава Понка на Алеї Слави Федорівського кладовища з усіма військовими почестями.
