Logo-VVMR_n-12png

Герої не вмирають!

Главная Герої не вмирають!

Пам'яті мешканців громади, які загинули,
захищаючи цілісність і суверенність
України

СМІРНОВ СЕРГІЙ ГЕННАДІЙОВИЧ
Старший прапорщик

Народився 26 квітня 1975 року в АР Крим. Старшина роти 51-шої окремої механізованої бригади.

29 серпня 2014 року у бою під Ілловайськом під час виходу з оточення зник безвісти. Похований з військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Запоріжжі. У травні 2015 року був упізнаний за експертизою ДНК. Похований на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Указом Президента України №553/2015 від 22 вересня 2015 року, за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 09.09.2015 №46/23 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Смірнов Сергій Геннадійович
КРЕПЕЦЬ ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ
Старший солдат

Народився 13 березня 1984 року в селі Білокриниччя Хмельницької області. Закінчив Білокриничівську ЗОШ, Полонське ПТУ за спеціальністю механік-електрик. Мобілізований в 2014 році. Проходив службу в 51-ій бригаді, 3-ій батальйон, рота технічного забезпечення. Водій автомобіля МАЗ, займався підвозом боєприпасів та іншого речового майна між позиціями ЗСУ.

25 серпня 2014 року отримав смертельне поранення в результаті розриву міни в районі селищ  Кутейникове-Дзеркальне Донецької області (за свідченнями побратимів). Похований з військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України в місті Дніпропетровську. Упізнаний за результатами експертизи ДНК (99,9%).

Указом Президента України №568/2015 від 05 жовтня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Крепця Леоніда Петровича нагороджено Орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 09.09.2015 №46/23 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Крепець Леонід Петрович
ЦИГИКАЛ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
Підполковник

Народився 10 грудня 1976 року. Командир бригадної артилерійської групи – заступник командира 14-ї окремої механізованої бригади.

16 квітня на автодорозі Городище­-Рівне-Старокостянтинів поблизу с.Великий Житин (Рівненська область) близько 23-00 автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, в якому троє військових поверталися на Рівненський полігон, зіткнувся з а/м Nissan Maxima. Підполковник Цигикал помер у лікарні м. Рівне від травм, отриманих в результаті ДТП.

Похований 19 квітня 2015 року на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Рішенням міської ради від 09.09.2015 №46/23 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Цигикал Олексій Миколайович
КОЛЄСНІКОВ ДМИТРО ВАДИМОВИЧ
Боєць 5-го батальйону ДУК «Правий сектор», позивний «Правий»

Народився 12 січня 1995 року у місті Володимирі-Волинському. Студент 3-го курсу Університету сучасних знань (Луцький відокремлений підрозділ), спеціальність «Правознавство».

Загинув 22 лютого 2015 року у зоні проведення антитерористичної операції поблизу с. Піски.

Похований на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Нагороджений нагрудним знаком “За оборону Донецького аеропорту” (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» нагороджено героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Колєсніков Дмитро Вадимович
ІЛЛЯШУК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
Сержант

Народився 1979 року у с. Свійчів Володимир-Волинського району. Проживав у місті Володимирі-Волинському. З 1998 року служив за контрактом у радіолокаційному підрозділі.

Загинув 10 лютого 2015 року під час обстрілу терористами міста Краматорськ.

Похований у селі Свійчів 14 лютого 2015 року.

Указом Президента України №270 від 15.05.2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» нагороджено героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Ілляшук Михайло Миколайович
ГОЛОВІН ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
Солдат

Народився 09 червня 1981 року у місті Володимирі-Волинському. Служив у 17-тій окремій танковій Криворізькій бригаді.

Загинув  01 лютого 2015 року від множинних осколкових наскрізних поранень ділянок тіла в Попаснянському районі Луганської області.

Похований на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» нагороджено героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Головін Дмитро Володимирович
МАКСИМЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Старший лейтенант

Народився 20 січня 1990 року у місті Володимирі-Волинському. Оперуповноважений Луганського  прикордонного загону.

Підірвався на міні 09 вересня 2014 року поблизу села Нижньобараниківка Біловодського району Луганської області.

Похований на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Указом Президента України №754/2014 від 06.10.2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

 

Рішенням міської ради від 29.10.2014 №39/24 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

Максименко Олександр Олександрович
ХМЕЛЕЦЬКИЙ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
Майор

Народився 07 червня 1978 року у місті Володимирі-Волинському. Начальник відділення зв’язку штабу 51-ої окремої механізованої бригади.

Загинув 28 липня 2014 року під час мінометного обстрілу в районі прикордонного пункту Ізварине Луганської області.

Похований на Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Указом Президента України від 21 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майора Хмелецького Віктора Івановича нагороджено Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 29.10.2014 №39/24 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Хмелецький Віктор Іванович
СПАСЬОНОВ ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Підполковник

Народився 08 січня 1975 року у Сумській області. Начальник протиповітряної оборони 51-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 липня 2014 року під час визволення міста Лисичанськ.

Похований на кладовищі в селі Житані Володимир-Волинського району.

Указом Президента України №270 від 15.05.2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 29.10.2014 №39/24 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Спасьонов Василь Володимирович
УПОРОВ ІГОР РОМАНОВИЧ
Старший солдат

Народився 30 серпня 1984 року у місті Володимирі-Волинському. Командир бойової машини БМП-2, командир відділення 51-ої окремої механізованої бригади.

28 червня 2014 року, під час мінометного обстрілу біля села Макарове Луганської області, був поранений осколком у живіт, помер від втрати крові при транспортуванні у госпіталь.

Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі-Волинському.

Указом Президента України №311/2015 від 04 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 29.10.2014 №39/24 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Упоров Ігор Романович
ПОЛІНКЕВИЧ ЛЕОНІД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Майор

Народився 19 вересня 1984 року в смт. Колки Маневицького району Волинської області. Командир третього батальйону 51-ої окремої механізованої бригади.

Загинув 22 травня 2014 року під Волновахою.

Похований в смт. Колки Маневицького району Волинської області.

Указом Президента України №311/2015 від 04 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Медаллю “Захиснику Вітчизни”.

 

Рішенням міської ради від 29.10.2014 №39/24 нагороджено (посмертно) відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» героїчно загиблого під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням міської ради від 24.04.2015 №43/22 присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України, проявлені героїзм та мужність

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Полінкевич Леонід Олександрович
КРИЩУК ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ
Рядовий

Народився 26 березня 1982 року в м. Володимирі-Волинському Волинської області. Командир бойової машини 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону 14-ої окремої механізованої бригади.

Загинув 18 серпня 2018 року поблизу м. Золоте Луганської області під час несення бойового чергування на СП “Шайба”.

Похований в м. Володимирі-Волинському Волинської області.

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Крищук Василь Юрійович
Хомік Юрій Миколайович
Солдат

Народився 1 листопада 1963 р. у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області.

Старший стрілець 14-ої окремої механізованої бригади.

Загинув 14 листопада 2019 р. під час ворожого обстрілу позицій ЗСУ.

Похований у с. Зимне  Володимир-Волинського району Волинської області.

Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року, “за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Рішенням міської ради від 02.2020 р. №37/37 відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» присвоєно  звання (посмертно) «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет та територіальну цілісність України

 

Рішенням Волинської обласної ради сьомого скликання від 10.09.2020 року №31/3 “присвоєно  звання “Почесний громадянин Волині (посмертно)”

Хомік Юрій Миколайович
Давидюк Олександр Олександрович
Солдат

Народився Олександр Давидюк 21 грудня 1984 року в селі Заріччя Володимир-Волинського району. Виріс Олександр у багатодітній родині, у якій, крім нього, було ще шестеро братів та сестер. Призваний до збройних сил за мобілізацією, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. У ніч з 12 на 13 серпня 2014 р під час спільної бойової операції з батальйоном «Айдар» боєць загинув під час обстрілу з мінометів позицій українських збройних сил у районі с. Новоганнівка Краснодонському районі Луганської області. У цьому бою загинуло 19 бійців «Айдару» та 51-ї бригади

Похований Олександр Давидюк на кладовищі у рідному селі Заріччя.

28 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Давидюк Олександр Олександрович
Бондарук Микола Петрович
Солдат

Навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

 Народився 5 квітня 1991 року у селі Заріччя Володимир-Волинського району Волинської області. У 2005 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 1 міста Володимира-Волинського, потім — Володимир-Волинський агротехнічний коледж. 2009 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Львівській 80-ій аеромобільній бригаді.

Повернувшись з армії, працював електрослюсарем у Володимир-Волинській філії ПАТ «Волиньобленерго». Грав у двох футбольних командах: за Заріччя і за своє підприємство. У майбутньому Микола планував учитися далі, готувався вступати до вузу. Восени 2014-го збирався одружитися.

Призваний до Збройних сил за частковою мобілізацією 10 квітня 2014 року, брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпості № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під’їхали на інкасаторських машинах та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї.

Похований 27 травня на кладовищі у рідному селі Заріччя

У загиблого воїна залишились батьки та старша сестра.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)

 

Відповідно до рішення Волинської обласної ради від 10.09.2020 №31/3 присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)

20 травня 2015 року у холі першого поверху Володимир-олинського агротехнічного коледжу урочисто відкрито дошку пам’яті Миколи Бондарука. Для вшанування пам’яті загиблих працівників підприємства під час війни на сході України, а також працівників підприємства, які продовжують захищати незалежність нашої держави, у фоє головного адміністративного корпусу ПАТ «Волиньобленерго» відкрито куточок пам’яті працівників підприємства серед яких і Микола Бондарук .

26 травня 2016 року відкрито меморіальну дошку і на фасаді Володимир-Волинської ЗОШ № 1

Бондарук Микола Петрович
Лук'янович Олександр Володимирович
Солдат

Народився 20 лютого 1989 року в с. Поступель Ратнівського району на Волині.

Проходив військову службу за контрактом в 14 ОМБр.

Під час бою, поблизу м. Києва, знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. 25 лютого 2022 року, в результаті ворожого авіаційного удару, отримав смертельне поранення.

Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

2 березня 2022 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Лук'янович Олександр Володимирович
Фацинець Артур Миколайович
Солдат

Народився в м. Володимирі на Волині в сім`ї військовослужбовців.

Солдат, проходив військову службу за контрактом в 14-ї ОМБр.

26 лютого 2022 року загинув в боях з агресором на Житомирщині в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

Залишилися мати, чотири сестри і братик.

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно)   (Указ Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Фацинець Артур Миколайович
Гребенюк Сергій Васильович
Молодший сержант

Народився Сергій Гребенюк  16-го жовтня 1985 року в м. Володимир в сім’ї військових. У 1986 році батько проходив службу у Групі Північних військ Німеччини в місті Магдебург, де сім’я проживали до 1991 року.  У 1991 році родина повернулась до Володимира, де Сергій Гребенюк з 1992 року навчався в ЗОШ № 3, а з 2001 до 2005 року у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі. З 2007 до 2011 року Сергій навчався на заочному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету за спеціальністю маркетолог. Пізніше Сергій вирішив піти на військову службу, яку проходив у окремій роті 1-ї радіотехнічної бригади на околиці рідного міста. 27 лютого 2022 року під час бойового чергування Сергій Гребенюк загинув унаслідок ракетного обстрілу частини. Похований Сергій Гребенюк 28 лютого 2022 року у Володимирі.

У родині залишилась мама, старший брат, і брат близнюк.

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) Указ Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 «Про відзначення державними нагородами України» — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Гребенюк Сергій Васильович
Нікончук Андрій Валерійович
Солдат

Андрій Нікончук народився 27.09.1992 року у місті Володимирі.

Загинув 24 лютого 2022 року у складі зенітно-ракетного підрозділу, який захищав Київську ГЕС від нальотів російської авіації та ракетних ударів, коли одна з крилатих ракет Збройних сил Російської Федерації, випущена з території Республіки Білорусь, вибухнула на позиції зенітників.

Залишилися бабуся і брат.

Похований 7 березня 2022 року на Федорівському кладовищі у місті Володимирі

отримав звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно, Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України») — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Нікончук Андрій Валерійович
Гимон Юліан Олегович
Лейтенант

18.01.2000 – 05.03.2022, заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення 88 окремого батальйону морської піхоти м.Болград Одеська область.  22-річний Герой закінчив Національну академію сухопутних військ, служив у батальйоні морської піхоти. Юнак був талановитим музикантом, спортсменом і справжньою гордістю своїх батьків.

5 березня загинув у бою в Одеській області. Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

Гимон Юліан Олегович
Черков Вячеслав Сергійович
Старший прапорщик

23.06.1971-03.03.2022рр Вячеслав Сергійович Черков – старший прапорщик 128-ї Закарпатської бригади загинув 3 березня.

На момент смерті йому був 51 рік.

Черков Вячеслав Сергійович
Єгиазарян Артем Размикович
Старший солдат

Народився 14 квітня 1984 року. Закінчив Володимир-Волинську ЗОШ №2, навчався у Вищому професійному училищі на електрика. Останнім часом працював водієм, а перед цим були роки служби в правоохоронних органах.

З перших днів війни, ні на мить не вагаючись, Артем вступив до лав ЗСУ, аби захистити Батьківщину зі зброєю в руках від російської орди. 8 березня життя старшого солдата-стрільця обірвалося внаслідок поранень, які він отримав у бою.

Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

Єгіазарян Артем Размикович
Бадзюнь Валерій Васильович
Старший сержант

мешканець міста Володимира. Останні два роки він присвятив службі в лавах Збройних сил України, загинув 11.03.2022р на Донеччині.

Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

Бадзюнь Валерій Васильович
Мовчан Віталій Анатолійович
Лейтенант

Віталій Мовчан народився 17 березня 1998 року у місті Куп’янську на Харківщині.

У 2016 році підписав контракт із Збройними силами України, де обіймав посаду механіка-водія. Згодом вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, який закінчив 2020 року.

Віталій Мовчан загинув 24.02.2022р в районі селища Трьохізбенка Луганської області на бойовому посту, а його підлеглі дістали тяжких поранень.

Похований 18 березня 2022 року на Федорівському кладовищі у місті Володимирі Волинської області.

Указом Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022  присвоєно звання Героя України

Мовчан Віталій Анатолійович
Орлов Олег Валерійович
Солдат

19.09.1972р. – 31.03.2022р. Олег Орлов – володимирчанин, який загинув 31.03.2022р у 50-річному віці, захищаючи Україну від російської навали. З перших днів війни він мужньо обороняв батьківщину у лавах 14-ї ОМБр. У бійця залишилось 3 дітей.

Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.

Орлов Олег Валерійович
Шліхта Юрій Миколайович
Старший сержант

23.09.1974р. – 05.04.2022р. Юрій Шліхта загинув у квітні цього року у боях за незалежність України. 47-річний військовослужбовець свого часу працював вчителем фізкультури, трудився на одній з нововолинських шахт, а останні три роки служив за контрактом у ЗСУ. У Юрія залишилась дружина, дві доньки та онука. Поховали полеглого Героя 9 квітня у селі Новосілки.

Шліхта Юрій Миколайович
Пухальський Володимир Юрійович
Солдат
21.05.1983-11.03.2022р 14 ОмБР, 2 батальйон 5 рота, солдат, водій-механік БМП.  Житель нашого міста Володимир Пухальський працював охоронцем на Володимир-Волинській птахофабриці, в грудні 2021 року вступив до лав ЗСУ за контрактом. Загинув у боях за Київщину.
З перших днів відкритої агресії рф проти нашої держави Володимир Пухальський брав участь у боях під Київщиною. Деякий час рідні не мали з ним зв’язку і він вважався зниклим, проте стало відомо про загибель військовослужбовця. У нього залишилися батьки та молодший брат.
Похований на  Федорівському кладовищі у місті Володимирі.
Пухальський Володимир Юрійович
Сердюк Євгеній Валерійович
Солдат

23-річний Євгеній Сердюк народився у селі Кримське Новоайдарівського району Луганської області, проживав у місті Щастя. Починаючи з 2018 року служив у лавах ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, мужньо захищав рідну землю від окупантів. 17 квітня військовослужбовець загинув у бою на Донеччині.

Похований на кладовищі в с.Федорівка.

 

Сердюк Євгеній Валерійович
Ролюк Юрій Сергійович
Капітан

Народився 4 травня 1997 року в селі Острівок Володимирського району Волинської області.

Навчався у Володимир-Волинській загальноосвітній школі № 2 та закінчив ліцей імені Героїв Крут у м. Львові. Згодом продовжив здобувати військову освіту в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. В званні лейтенанта, 2 червня 2019 року, розпочав військову службу в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого та майже одразу вирушив на фронт на сході України.

У 2021 році був переведений для подальшого проходження служби до 28-мої окремої механізованої бригади «Лицарі Зимового походу».

У ході військового вторгнення РФ в Україну перебував у «гарячих точках».

Загинув 23 квітня 2022 року, напередодні Великодня, під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Похований на кладовищі у селі Поничів Зимнівської сільської громади Володимирського району Волинської області

Указом Президента №283/2022 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Ролюк Юрій Сергійович
Панасюк Віктор Олександрович
Майор

26.08.1983р – 23.04.2022р. Віктор Панасюк служив у лавах ЗСУ з 2010 року. З початку АТО військовий льотчик виконував свій військовий обов’язок на Сході України, отримав травму. Попри все, з початку повномасштабного вторгнення російських агресорів на територію України, повернувся до лав Збройних сил України і став на захист рідної країни.

Загинув 23.04.2022 року захищаючи Україну під час бойового виліту на Донеччині. Похований на Федорівському кладовищі.

Панасюк Віктор Олександрович
Сучков Сергій Веніамінович
Старший лейтенант
06.10.1968 – 03.05.2022рр
53-річний володимирчанин Сергій Сучков був старшим розвідувальної групи. Підзрозділ під його керівництвом здійснював розвідку сил противника на різних напрямках виконання бойових завдань. Завдяки героїчним та відважним діям офіцера 25 березня було відбито атаки ворога, зупинено його просування та звільнено населений пункт Благодатне, що на Миколаївщині.
 
У своє останнє бойове завдання старший лейтенант Сергій Сучков відправився 2 травня разом із розвідувальною групою, яка вчергове здійснювала розвідку місцевості з метою безпечного висування піхоти у визначений район. Під час просування група потрапила у ворожу засідку, але завдяки прийнятим вольовим рішенням та відважним діям офіцера відбила дану атаку, просунулась вперед і добула розвідувальні дані стосовно противника. Уже наступного дня життя захисника обірвалось внаслідок артилерійського обстрілу. За мить до загибелі він таки устиг відвести свою групу у безпечне місце.
 У Сергія Сучкова залишилась дружина та троє дітей.

Загинув 03.05.2022 року. Похований на Федорівському кладовищі.

 Указом Президента №238/2022 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Сучков Сергій Веніамінович
Мартинюк Валерій Валерійович
Старший солдат

Валерій Мартинюк народився 7 лютого 1999 року у селі Ласків. Закінчив училище в Будятичах за гірничою спеціальністю і деякий час працював на одній з нововолинських шахт. У червні 2019 року підписав контракт на військову службу у ЗСУ, де займав посаду механіка-водія механізованого відділення. По закінченню контракту планув перейти до Державної служби надзвичайної ситуації, адже мріяв стати пожежником-рятувальником.

Загинув 17 травня в результаті ворожого обстрілу у Запорізькій області. У нього залишились батьки та двоє старших братів.

Похований на кладовищі в с.Ласків.

Мартинюк Валерій Валерійович
Іванов Вадим Ігорович
Солдат

08.06.1982р – 26.05.2022р Головний сержант взводу управління ППО Вадим Іванов був призваний до війська за мобілізацією. У 39-річного чоловіка, уродженця Дніпра, який після повномасштабного вторгнення росії в Україну переїхав на Волинь у село Дігтів, в Україні не лишилось рідних.

Похований на кладовищі у с.Дігтів

Іванов Вадим Ігорович
Протасов Сергій
Старший сержант

Сергій Протасов народився 29 червня 1975 року у Володимирі. Навчався у Володимир-Волинському агротехнічному технікумі, служив у прикордонних військах, після чого ще три роки віддав службі у ЗСУ. Останні роки працював водієм громадського транспорту. З початком повномасштабної війни пішов захищати нашу державу.

Помер військовий 31 травня на військовому полігоні унаслідок хвороби. У нього залишились дружина, дочка та сестра.

Похований на Федорівському кладовищі

Протасов Сергій
Лавренюк Андрій Васильович
Солдат

14.11.1983 – 31.05.2022 Солдат,стрілець – зенітник зенітного взводу 4 зенітно ракетної батареї 2 зенітно ракетного дивізіону в/ч А2892.

Андрій Лавренюк народився 14 листопада 1983 року в селі Галинівка Володимир-Волинського району.  Колишній вчитель математики у 2014 році був мобілізований до війська, а з початку повномасштабної війни у лютому знову став на захист нашої держави як військовослужбовець-контрактник.

Похований на Федорівському кладовищі

Лавренюк Андрій Васильович
Роман Віталій Олександрович
Солдат

12.09.1985-03.06.2022рр Стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення Віталій Роман був призваний до війська за мобілізацією з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну. Зі зброєю у руках мужньо обороняв незалежність та територіальну цілісність держави. Загинув 3 червня на Луганщині під час виконання бойового завдання в результаті ворожого обстрілу.

У молодого чоловіка залишились батьки, брат-військовослужбовець та молодша сестра. Попрощатись із загиблим Віталієм Романом прийшло багато односельчан, військові побратими, а також представники міської та районної рад. Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Новосілки

Роман Віталій Олександрович
Пукалюк Володимир Володимирович
Солдат
20.04.1973.-20.09.2022рр  Володимир Пукалюк за фахом електрик, свого часу працював на меблевій фабриці «Гербор»,  а після повномасштабного вторгнення росії на територію України одразу пішов до військкомату, адже не міг лишатись осторонь, коли під загрозою опинилась незалежність та територіальна цілісність держави.
 
У своєму підрозділі солдат обіймав посаду стрільця-санітара. Перші місяці минули на навчальних базах та полігонах, де з успіхом опановував бойові уміння, які уже невдовзі застосовував на практиці.
 
20 червня, виконуючи бойове завдання на Луганщині, загинув від отриманого поранення, що було не сумісне із життям. У люблячого чоловіка та турботливого батька залишились дружина та дві донечки, одна з яких неповнолітня.
Пукалюк Володимир Володимирович
Сичевський Олег Михайлович
Солдат
22.06.1987-28.06.2022рр.   35-річний старший солдат Олег Сичевський був мобілізований до лав ЗСУ 31 травня, а менш ніж через місяць загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берестове, що на Донеччині. У Олега Сичевського залишились бабуся, брат та цивільна дружина.
Сичевський Олег Михайлович
Сокоринський Дмитро Борисович
Майор
10.06.1995-04.07.2022 Командир 3 механізованого батальйону 14 ОМБр.   27-річний Герой навчався у ЗОШ №1, закінчив Національну академію сухопутних військ у Львові. З перших днів війни виконував свій громадянський та офіцерський обов’язок, мужньо обороняючи рідну землю від рашистів. 4 липня загинув у боях під Донеччиною.
Сокоринський Дмитро Борисович
Поліщук Олег Романович
Старшина
04.03.1972-04.07.2022. Головний сержант-командир відділення зенітно ракетного взводу зенітно ракетно-артилерійської батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А-1008.
Був призваний до лав ЗСУ з першого дня повномасштабного вторгнення росії на територію України. Понад 4 місяці володимирчанин мужньо обороняв рідну землю від ворога, а 4 липня його життя обірвав ракетний удар, який накрив місце, де виконував бойове завдання Олег Поліщук. Попередньо Герой призивався на контрактну службу в лави ЗСУ.
Поліщук Олег Романович
Юрчук Роман
Солдат
10.05.1995-05.08.2022рр Роман Юрчук (уродженець села Вощатин), який з перших днів війни пішов добровольцем захищати Україну, загинув на Донеччині.

 

Юрчук Роман
Антипюк Олександр Олександрович
Старший солдат
Олександр Антипюк народився 24-го лютого 1991 року на Харківщині. Старший солдат, служив за контрактом водієм-механіком, проживав у Володимирі. Помер на Сході 13.08.2022р. Без батька залишилися троє дітей.

 

Антипюк Олександр Олександрович
Власенко Віталій Миколайович
Підполковник

24.01.1973 – 06.03.2022  Власенко Віталій Миколайович підполковник Державної прикордонної служби України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Працював комендантом гуртожитку і викладачем дисципліни Захист Вітчизни Володимир-Волинського педагогічного фахового коледжу ім. А.Ю. Кримського Волинської обласної ради.

Загинув 6 березня 2022 року від осколкових поранень, які отримав під час мінометного обстрілу ворога поблизу населеного пункту Житлівка, що на Луганщині.

Залишилася дружина та двоє синів. Обидва сини є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Похований в Полтавській області.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022)

Власенко Віталій Миколайович
Гавура Сергій Миколайович
Солдат

30.04.1977- 27.09.2023р. 2-й мінометний батальйон. Сергій Гавура працював у  Центрі професійної освіти (колишнє ВПУ) майстром виробничого навчання за спеціальністю “Тракторист”, а також завідувачем майстерні в агротехнічному коледжі. У нього залишилась мама, дружина та двоє синів.

Похований на Федорівському кладовищі

Гавура Сергій Миколайович
Сапіга Андрій Вікторович
Солдат

Сапіга Андрій Вікторович
25.11.1981-20.09.2022 Солдат, водій механік 2-го стрілецького батальйону 14 ОМБР, військова частина А1008.

Андрій Сапіга був мобілізований до лав ЗСУ у березні цього року і упродовж останніх місяців боронив територіальну цілісність України на передовій.
Загинув 40-річний Герой 20 вересня під час виконання бойового завдання на Харківщині. У нього залишилися дружина та троє дітей.

 

Сапіга Андрій Вікторович
Сак Олександр Андрійович
Старший солдат

Лучанин Сак Олександр Андрійович 11.03.1993 року народження 30 березня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду водія-електрика відділення зв’язку взводу зв’язку 3-го механізованого батальйону військової частини.

Старший солдат Сак Олександр Андрійович, загинув 22.09.2022 у бою під час виконання бойового завдання щодо захисту суверенітету та незалежності України в районі населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.

 

Похований на Федорівському кладовищі

Сак Олександр Андрійович
Буднєвський Дмитро Олександрович
Молодший лейтенант

Буднєвський Дмитро Олександрович. 28.05.1984 – 23.09.2022 Військова частина А1008. Молодший лейтенант.
Посада – командир 2-го механізованого взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону. Полеглому у бою за територіальну цілісність та незалежність України воїну було всього 38 років. З приходом ворога на Харківщину Дмитро змушений був вивезти родину до Львова, звідки добровольцем пішов на фронт у лавах нашої місцевої бригади. Загинув воїн на батьківщині, залишивши двох неповнолітніх дітей: 11-тирічного сина та 5-тирічну дочку. Поховали військовослужбовця під звуки військового оркестру на Федорівському кладовищі.

Буднєвський Дмитро Олександрович
Ткачук Микола Миколайович

21.05.1979- 24. 03.2022рр. Начальник кінологічної служби прикордонної застави імені Пархоменка майстер-сержант Микола Ткачук двічі був у складі миротворчої місії в Іраку, служив у 14-й ОМБР, потім у ЗРП, кілька років тому підписав контракт із ДПСУ. Проходив службу на ВПС «Коритниця», згодом продовжив на прикордонній заставі імені Пархоменка начальником кінологічної служби. Починаючи з 2015 року, разом з побратимами захищав східні рубежі нашої країни. З серпня 2021-го служив у ПКШР «Новотроїцьке». Загинув 24 березня 2022 року, захищаючи незалежність України. У нього залишилися троє донечок, дружина та батьки. Похований в с. Новосілки

  • орден «За мужність» II ступеня (15.06.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • орден «За мужність» III ступеня (27.5.2015) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

 

Ткачук Микола Миколайович
Самусенко Роман Володимирович
Старший солдат

22.11.1980-23.09.2022 рр . Самусенко Роман Володимирович, житель села Федорівка, 41-річний військовослужбовець був призваний до лав ЗСУ під час мобілізації у березні цього року. Обіймаючи посаду розвідника, до останнього подиху був вірний військовій присязі, а в боях за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.

Життя нашого земляка обірвалось 23 вересня на Харківщині. Внаслідок артилерійського обстрілу Роман отримав травми несумісні з життям. У нього залишились батьки, дружина та дві доньки.
 

 

Самусенко Роман Володимирович
Винокуров Олександр Миколайович
Майор

28.02.1978 – 16.09.2022. Заступник командира дивізіону з озброєння групи в/ч А 1008 першого самохідно артилерійського дивізіону 14 ОМБР. Прослужив у ЗСУ майже три десятки років і цього року планував йти на заслужений відпочинок. Однак усім планам завадила війна. 16 вересня майор Олександр Винокуров загинув у Шевченківському районі на Харківщині при виконанні службового завдання, підірвавшись на міні. Поховали військовослужбовця 14-ї ОМБр у рідному місті дружини – Сумах на Алеї Слави Баранівського кладовища 

Винокуров Олександр Миколайович
Ворошик Євген Сергійович
Старший сержант

23.02.1993-04.10.2022. 14 ОМБр. Батарея управління і артилерійської розвідки. Головний сержант взводу БпАК.

29-річний старший сержант обіймав посаду командира відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
 
З перших днів російсько-української війни, яка розпочалась у 2014 році, мужньо захищав рідну землю від посягань ворога. До лав ЗСУ Євген Ворошик вступив за контрактом після проходження строкової служби ще у 2013 році.
 
Помер захисник 4 жовтня у шпиталі міста Харків від поранень, які отримав, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Першотравневе, що на Харківщині. Осиротілими залишилися мама Євгена, дружина та дворічний синочок. Поховали полеглого воїна з усіма військовими почестями на кладовищі села Поничів.
За віддану службу головний сержант Ворошик нагороджений численними відзнаками, серед яких нагрудні знаки «За взірцевість у військовій службі», «Відзнака командира 14 ОМБР імені князя Романа Великого», «За службу та звитягу» ІІІ ступеня. Напередодні загибелі Євген отримав відзнаку «За хоробрість у бою», яка так і залишилася на полі бою. За особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання військового обов’язку посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Ворошик Євген Сергійович
Засадко Сергій Геннадійович
Солдат

12.02.1984-28.04.2022  Солдат, водій 6 розрахунку 2 артилерійського взводу 3 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А2120.  Водій артилерійської батареї був мобілізований до війська у лютому цього року після повномасштабного вторгнення росії на територію України. Не чекаючи повістки, сам вирушив до територіального центру комплектування, адже не міг лишатись осторонь, коли на рідну землю прийшла біда.

Зі зброєю у руках він мужньо обороняв Україну від ворога. Загинув Сергій Засадко 28 квітня в результаті артилерійського обстрілу на Донеччині.  У бійця залишилась дружина та 8-річна донька.

Похований в с. Зимне

Засадко Сергій Геннадійович
Музичук Віктор Анатолійович
Сержант

Довгий час Віктор Музичук працював вихователем та вчителем історії у ліцеї «Центр освіти». Його шанували колеги та любили учні, для яких Віктор Анатолійович завжди був мудрим наставником, добрим другом та порадником.

Захищати рідну землю від ворога боєць розпочав у серпні цього року. Не роздумуючи став до лав збройних сил, отримавши повістку про мобілізацію. Віктор Музичук мужньо виконував свій громадянський обов’язок, аж доки його життя не обірвалось внаслідок ворожого обстрілу 7 жовтня на Харківщині.

У загиблого сержанта, якому тепер навіки 45 років, залишились батьки, брат та 12-річний син.

Поховали Віктора Музичука з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі.

 

Музичук Віктор Анатолійович
Корнійчук Петро Володимирович
 

Уродженець села Суходоли жив та працював у сусідньому Нововолинську, у квітні цього року був призваний до лав ЗСУ за мобілізацією.  Днями Герой помер у госпіталі на Харківщині. У захисника залишились матір, дружина та двоє дітей.

Поховали Петра Корнійчука з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Суходоли.

 

Корнійчук Петро Володимирович
Грицюк Вадим Володимирович
Солдат
Стрілець-помічник гранатометника родом із села Тростянка Устилузької громади, мешкав останні роки з родиною на Миколаївщині. Після повномасштабного вторгнення росії на територію України повернуся до рідного села, вступивши незадовго до лав ЗСУ за мобілізацією.
 
Загинув Вадим Грицюк 25 жовтня у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України. У солдата залишилось двоє дітей, які із початку повномасштабного вторгнення знаходяться за кордоном.
 
Рідні воїна, односельці, володимирчани та представники міської влади гідно провели вірного сина України, долучившись до коридору шани, після якого у храмі відбувся чин похорону. Поховали Героя під звуки військового оркестру у його рідному селі Тростянка.
Грицюк Вадим Володимирович
Олександр Семенчук
Солдат

Про Олександра Семенчука його товариші згадують як про дуже спокійну та виважену людину. Після повномасштабного вторгнення росії на територію України він не роздумуючи вирішив вступити до лав ЗСУ, аби обороняти територіальну цілісність та незалежність нашої держави. Після загибелі Олександр деякий час вважався зниклим безвісти. І лише після ДНК-експертизи вдалось встановити, що його поховано у Дніпрі.

Не дочекалась цієї звістки мама полеглого солдата, яка померла за декілька днів до того, як стало відомо про збіг у ДНК-експертизі. У чоловіка залишилась сестра та дружина із сином, які проживають у Німеччині.

Поховали бійця з усіма військовими почестями під залпи почесної варти на Федорівському кладовищі

 

 
Олександр Семенчук
Митошоп Олег Петрович
Майор

51-річний Олег Митошоп пройшов гарт війною іще під час мобілізації до війська у 2014 році, витримавши не один пекельний бій. У січні 2020 року він знову повернувся до лав ЗСУ, підписавши контракт. Навесні цього року, відзначившись у бойових діях та виконанні завдань по відбиттю російської військової агресії, Олегу Митошопу було присвоєне звання майора.

Загинув офіцер 25 листопада на Харківщині від вибухового предмета, на який наїхав автомобіль, у якому він перебував із побратимами. Від отриманих травм Олег Митошоп загинув на місці. У чоловіка залишилась дружина та двоє синів.

Поховали полеглого бійця з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі.

Митошоп Олег Петрович
Хомік Сергій Ярославович

Після закінчення університету уродженець села Сусваль Сергій Хомік  служив льотчиком-штурманом вертолітної ланки пошуково-рятувального забезпечення вертолітної ескадрилії транспортної авіації у місті Вінниця. Пройшовши нелегкий шлях до командира вертолітної ескадрилії, наш земляк з перших днів війни обороняв українську землю від загарбника. Екіпаж полковника Хоміка здійснював успішні бойові вильоти, а під його керівництвом бойові уміння опанували більше 20-ти льотчиків. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Сергій Хомік був нагороджений Орденом за мужність III та II ступенів, а також відзнаками Міністерства оборони України, головнокомандуючого збройних сил України, командуючого повітряних сил ЗСУ та відзнаками від ООН.

11 листопада, під час виконання бойового завдання на Донеччині, 36-річний полковник загинув. У Героя залишилися батьки, дружина та двоє малих дітей. Брат та батько Сергія донині  продовжують виборювати нашу незалежність на полі бою.

Поховали захисника з усіма військовими почестями у рідному селі Сусваль. 

Хомік Сергій Ярославович
Адамович Дмитро Володимирович
Старший солдат

35-річний старший солдат Дмитро Адамович був мобілізований до ЗСУ з першого дня повномасштабного вторгнення та гідно виконував бойове завдання по відбиттю військової агресії росії. Це була його друга мобілізація, адже вперше став на захист Батьківщини у 2014 році.

На початку жовтня цього року військовослужбовець приїхав до рідного міста у коротку відпустку, аби одружитись. На жаль, не судилось молодій родині тішитись сімейним щастям. Окрім дружини, у бійця залишились батьки.

Поховали померлого захисника України з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі.  

Адамович Дмитро Володимирович
Мельницький Андрій
Старший солдат

27-річний володимирчанин Андрій Мельницький був призваний до війська 26 лютого 2022 року за мобілізацією. Мужньо захищав рідну землю у складі 63-ї бригади.  Уродженець м. Ірпінь після одруження проживав у Володимирі. Загинув боєць під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. У нього залишилась маленька донечка.

Поховали Андрія Мельницького з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі.

Мельницький Андрій
Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті!

Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 09.09.2015 №46/15 «Про перейменування частини вулиці Павлова та присвоєння назв новонарізаним вулицям міста Володимира-Волинського»:
частину вулиці Павлова (заїзд від вулиці Павлова до родильного будинку) перейменувати на вулицю Дмитра Колєснікова та змінити вуличні номери житловим будинкам:
житловому будинку з  №18А по вул. Павлова  на №1 по вул. Дмитра Колєснікова;
житловому будинку з  №20А по вул. Павлова  на №2 по вул. Дмитра Колєснікова;
житловому будинку з  №20Б по вул. Павлова  на №4 по вул. Дмитра Колєснікова.

Новонарізані вулиці міста Володимира-Волинського найменувати іменами воїнів-героїв АТО:
– вулицю в кварталі індивідуальної житлової забудови в районі вулиці Залізничної найменувати іменем героїчно загиблого в зоні проведення антитерористичної операції воїна: вулиця Дмитра Головіна;
– вулицю в житловому кварталі по вулиці Луцькій (колишнє селище Газопроводу) найменувати іменем героїчно загиблого в зоні проведення антитерористичної операції воїна: вулиця Ігоря Упорова;
– вулиці в житловому кварталі в районі вулиць Антіна Лотоцького та Володимира Великого найменувати іменами героїчно загиблих в зоні проведення антитерористичної операції воїнів: вулиця Леоніда Полінкевича та вулиця Василя Спасьонова;
– вулиці в кварталі індивідуальної житлової забудови в районі колишнього цегельного заводу найменувати іменами героїчно загиблих в зоні проведення антитерористичної операції воїнів: вулиця Олександра Максименка та вулиця Михайла Ілляшука.