Затверджений 12.03.1999 року
Автор – Анатолій Костюк
Герб – у червоному полі Святий Юрій (навколо голови – золотий німб, у лівій руці тримає червоний із срібним хрестом) на білому коні б’є срібним списом срібного змія з червоними очима. Герб вписаний в декоративний купон, увінчаний срібною міською короною. Зображення Святого Юрія використовувалося на печатці міста ще в 1324році і є найдавнішим відомим українським міським гербом.
Затверджений 12.03.1999 року
Автор – Микола Черняк
Прапор – квадратне синє полотнище, посередині якого проходить вертикальна жовта смуга (шириною в 1/5 ширини прапора), у центрі – червоний щиток (висотою в ½ ширини прапора) із зображенням білого Успенського собору.
Герб і прапор міста затверджені рішенням міської ради ” Про герб і прапор м. Володимира-Волинського” № 5/22 від 12.03.1999 року
Святий Юрій-Змієборець, що перемагає списом дракона. Відомий з 1324р.
Відомий з 1845р. Щит розтятий червоним і лазуровим. У золотій главі половина двоголового коронованого орла із накладеним на груди щитком із лапчастим хрестом. У щиті Святий Юрій-Змієборець, що перемагає списом дракона.
Герб російського періоду затверджений 27 січня 1911р. В чорному полі – вершник, що булавою вражає змія зеленої барви. Кінь білий, вершник, лати і кольчуга сталеві. У вільній частині – герб Волинської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрівською стрічкою.
У 1860р. Б.Кене розроблений проект герба міста: в чорному полі – вершник, що мечем вражає змія зеленої барви. Кінь білий, вершник, лати і кольчуга сталеві. Вершник супроводжується зеленою дубовою гілкою. У вільній частині – герб Волинської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрівською стрічкою. Затвердження не отримав
Затверджений рішенням N 245 виконкому міської ради народних депутатів від 12 вересня 1985р. В червоному щиті з лазуровою базою – червоний же щиток з срібною облямівкою, в якому срібне стилізоване зображення вершника, що списом перемагає змія, і число 988. Над щитком – срібні серп з молотом і напис “ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ”. В базі срібні зображення стилізованих колосків і дубового листя.
За переказом, вміщеним у “Повісті врем’яних літ”, місто Володимир над річкою Лугою було засноване князем Володимиром у 988 році. Тоді ж князь проголосив Володимир столицею Волинської землі й віддав місто у володіння своєму четвертому синові Всеволодові.
Найбільшого розвитку місто зазнало за доби Галицько-Волинської держави. Князь Юрій Львович, який посідав галицько-волинський стіл протягом 1300-1308 років, зробив Володимир своєю столицею. До наших днів зберігся взірець княжої печатки цього володаря, на якій уперше з’явилася емблема, що згодом лягла в основу герба Володимира. Цією емблемою було зображення святого Юрія у вигляді вершника, який тримає в одній руці списа з прапорцем, а в другій – щиток із левом (княжим знаком Галицької землі). Емблему супроводжував латинський напис: “S. DOMINI GEORGI DUCIS VLADIMERIE”. Очевидно, зображення на печатці являло собою образ святого, якого князь вважав своїм заступником.
Існують і інші припущення щодо емблематики печатки князя Юрія. Так, Р.Климкевич вважав її типовим зразком європейських особистих королівських та княжих печаток із стилізованим зображенням самого володаря (а не умовним образом святого) у зброї на коні (аргументом на користь цієї гіпотези для Климкевича став малюнок княжого знаку Галицько-Володимирської держави – лева, вміщений на щитку у руці вершника; крім того, остаточна атрибуція емблеми утруднена через досить нечіткий прорис печатки, виконаний у 1911 році В.Кричевським і опублікований в “Ілюстрованій історії України” М.Грушевського, на основі якого проводилися дослідження цієї пам’ятки).
Багато дослідників волинської старовини наводили у своїх працях так званий “переказ священика Косовича” про заснування Володимира, у якому йшлося, зокрема, про те, що печатку з образом святого Юрія надав місту ще його засновник – князь Володимир Великий. Однак цей переказ є лише легендою.
Водночас, судячи з усього, зображення святого Юрія стало й міською емблемою княжої столиці. Так, на листі громади міста Володимира, датованому 1324 роком, збереглася печатка з чіткими обрисами вершника, що нищить змія, – саме такий вигляд, згідно з християнською іконографією, повинен був мати образ святого Юрія.
Зберігалася ця геральдична традиція у Володимирі й пізніше. Так, на печатці литовського княжича Олександра Коріятовича, якого польський король Казимир зробив у 1366 році своїм намісником на Волині, також містилося зображення святого Юрія на коні, яке супроводжував напис: “S. ALEXANDRI DUX VLADIMIRIES”.
Протягом кінця XV – XVIII століть Володимир, що став одним з повітових центрів Волинського воєводства, утвореного у межах колишнього князівства, неодноразово отримував від литовських та польських володарів привілеї на користування Магдебурзьким правом. Один з цих привілеїв, наданий королем Августом III у 1744 році, містив опис герба Володимира – на білому (срібному) тлі, на коні – святий Юрій, який нищить списом змія.
Після третього поділу Речі Посполитої російський уряд зарахував Володимир до Волинського намісництва, невдовзі перетвореного на губернію, як повітове місто, перейменувавши його на Володимир-Волинський. Тоді ж Герольдія виготовила проект володимирського герба, у верхній частині якого малювався герб Волинського намісництва, а у нижній – святий Юрій, що вбиває списом змія. Але затвердження цей проект тоді не дістав.
Нову спробу відродити давній символ міста й водночас зробити його емблемою всього регіону було здійснено на початку XIX століття. На тогочасних імператорських грамотах серед так званих титульних гербів почав з’являтися й герб Волині у досить химерному вигляді розколеного щита, перша частина якого мала порожнє блакитне тло, а друга – зображення вершника зі списом та щитом на срібному тлі, яке, звичайно ж, було навіяне мотивами давнього княжого знаку. Однак і цей варіант герба не став остаточним.
Нарешті у 1840 році ще один проект герба Володимира-Волинського надіслав до Герольдії волинський губернський землемір. Його ескіз фактично нічим не відрізнявся від проекту, виготовленого Герольдією наприкінці XVIII століття: у верхній частині щита малювався герб Волинської губернії, у нижній – “святий Звитяжець Юрій, що сидить на коні та нищить змія”. Але і ця спроба створення для міста герба виявилася невдалою.
Наступною такою спробою став проект, виготовлений у 1863 році герольдмейстером Б.Кене. Як і його попередники, Кене використав мотиви старого герба міста, але озброїв святого Юрія не традиційним списом, а мечем, додавши до герба дубову гілку. Щоправда, проектові Кене довелося зазнати долі попередніх спроб відродження давньої володимирської відзнаки.
Лише 27 січня 1911 року було затверджено остаточний варіант міської відзнаки Володимира-Волинського. Як і раніше, його головною фігурою був святий Юрій у вигляді вершника, що нищить змія, але деталі герба яскраво нагадували про княже минуле: вершник малювався озброєним булавою й одягненим в обладунок воїна княжої доби, з луком та сагайдаком на поясі. Опис герба мав такий вигляд: “На чорному щиті вершник-витязь, що нищить булавою зеленого змія. У вільному куті щита герб Волинської губернії. Щит увінчано срібною кам’яною короною з трьома зубцями й обрамлено двома золотими колосками, з’єднаними Олександрівською стрічкою”.
Старовинний герб Володимира є однією з нечисленних відомих нині пам’яток українського гербівництва княжої доби. Крім того, у його останній узаконеній редакції привертає увагу глибокий національний та історичний зміст, відбитий у використанні у символіці герба мотивів конкретних реалій давнини.
1 жовтня 2021 року Володимир-Волинська міська рада підтримала ініціативу щодо повернення історичної назви Володимир. 20 жовтня 2021 року перейменування підтримала Волинська обласна рада. А 15 грудня 2021 року Верховна Рада України остаточно затвердила перейменування.
Використання місцевої символіки органами державної виконавчої і представницької влади, в т.ч. у комерційній, рекламній, інформаційній діяльності, проводиться з дозволу виконавчого комітету міської ради.