Система водовідведення міста Володимира збудована 55 років тому. Вона складається з напірних трубопроводів, самопливних колекторів та десяти каналізаційних насосних станцій (КНС). Стічні води з усього міста частково самопливом, частково за допомогою КНС подаються у приймальне відділення головної каналізаційної насосної станції міста (ГКНС), звідки напірними колекторами за допомогою фекальних насосів перекачуються на очисні споруди.
На балансі водоканалу знаходиться 55,6 кілометрів каналізаційних мереж. Протяжність головного колектора – 5 км, вуличних мереж – 19,4 км, внутрішньоквартальних і дворових – 16,1 км, каналізаційних колодязів – 1410.
Забезпечують безперебійну роботу усієї системи водовідведення, та утримують її у належному стані, працівники дільниці водовідведення, до обов’язків яких входить ліквідація аварій та ремонт мереж, розташованих у складних місцях, здебільшого на великій глибині, а ще планові прочищення каналізаційних трубопроводів, ремонт колодязів, а також обслуговування та ремонтні роботи каналізаційно-насосних станцій.
Очолює дільницю водовідведення Юрій Собко, котрий переконаний, що успіх ефективної роботи полягає у бездоганному і чіткому дотриманні техніки безпеки як при проведенні підготовчих, так і при виконанні ремонтних робіт. Водночас від себе, та від підлеглих вимагає дотримання дисципліни й відповідальності. Запевняє, що від цього залежить професійність трудового колективу.
– Моя трудова діяльність на водоканалі розпочалася два роки тому з посади майстра дільниці водовідведення. На той час її керівником був Володимир Бобко, на жаль, нині покійний, – розповідає Юрій Собко. – Саме він став моїм наставником, від якого перейняв досвід. Але я постійно вдосконалюю свої професійні навички, щоб іти у ногу з часом. Керівництво підприємства на чолі з начальником Сергієм Луцюком та головним інженером Ярославом Ковалюком роблять усе можливе задля того, аби покращити роботу дільниці водовідведення. Так вдалося провести заміну старих насосів на кількох каналізаційно-насосних станціях на більш ефективні, які дають можливість економити електроенергію. Крім того, на КНС проводиться заміна запірної арматури. Але хочеться звернути увагу на ситуації, що призводять до проблем у системі водовідведення. Йдеться про людський фактор. Зокрема про те, як люди самі засмічують каналізаційні мережі, що в результаті призводить до аварійних ситуацій. Ми щоразу переконливо просимо жителів багатоповерхівок використовувати каналізацію за призначенням, та не засмічувати її предметами, які варто викидати у смітник, але не усі дослухаються. Одного разу довелося стати свідком розмови між двома жіночками, одна з яких відкрито розповідала іншій про те, що усе побутове сміття викидає в унітаз. Я пояснив їй, що такого робити не слід, але не впевнений, що після моїх пояснень, вона й далі так не робитиме. Шкода, що люди не хочуть розуміти, що своєю безвідповідальністю вони створюють проблеми не лише собі, а й сусідам, бо їхні дії призводять до аварійних ситуацій. Наші працівники докладають зусилля щодо їх ліквідації, але хотілося б, щоб поважали їхню роботу.
Слюсар аварійно-відновлювальної служби Микола Кормільченко працює на водоканалі з 2007 року. Упродовж цього часу не лише був свідком людської безвідповідальності, а й ліквідатором її наслідків. – Чого тільки ті руки не торкалися, – розповідає він, знімаючи з вилок сміття, яке дістав з каналізаційного колодязя на одній з вулиць. – Я ось уже шістнадцятий рік чищу каналізаційні мережі, і не можу перестати дивуватися нашим людям, які забивають їх сторонніми речами, серед яких жіночі засоби гігієни, сміття, харчові відходи, що перетворюються на жир, який осідає на трубах, після чого густішає та ущільнюється, утворюючи затор, який доводиться пробивати, в окремих випадках застосовуючи каналопромивну машину. Інколи здається, що вже до усього звикли, але, виявляється, що ні. Людська фантазія, хоча її правильніше назвати безвідповідальність, не знає меж. Так одного разу під час чистки каналізаційного колодязя, дістали жіночий бюстгальтер. І вирішили наочно показати жителям будинку причину забиття каналізації, розвісивши його на кущах у дворі. За деякий час вийшли жіночки з під’їзду, і стали гадати, хто є господинею білизни. З одного боку смішно, з іншого – прикро. Бо через подібні речі страждають інші жителі будинку. І скільки не просили такого не робити, але нас не чують.
Розповідаючи про роботу дільниці водовідведення, не можна оминути роботу машиніста насосних установок, який цілодобово слідкує за роботою КНС, а саме за безперебійною роботою фекальних насосів, що перекачують стоки з міста, а також відповідає за чистку решіток у грабельному відділенні. Кожних пів години йому доводиться спускатися у відділення, щоб почистити решітки від сторонніх речей, аби не допустити забиття фекальних насосів. Все б нічого, якби не страшенний сморід, перебування у якому не кожен витримає. Володимир Потурай, котрий працює на цій посаді не один рік, зізнається, що звик до таких умов праці. «Має ж хтось це робити», – говорить він.
-На дільниці водовідведення працюють досвідчені працівники, серед яких є й старожили, стаж котрих становить 20-40 років. Це Микола Свєтний та Анатолій Люта. Своїм досвідом вони діляться з новими трудівниками, – розповідає Юрій Собко. – Водночас хотілося б відзначити й наймолодшого члена колективу Неємія Саця, котрий віднедавна трудиться на водоканалі електриком. Попри невеликий стаж, він вже встиг показати себе з позитивної сторони. Загалом колектив дільниці водовідведення налічує двадцять три фахівці, котрі є справжніми професіоналами своєї справи, які розуміють один одного з пів слова. Попри те, що їм доводиться працювати на зношеній техніці та у непростих умовах, вони досконало виконують свою роботу, на яку не кожен погодиться. Мені, як керівнику, приємно мати справу з такими спеціалістами, на яких можна сміливо покластися, бо впевнений, що вони не підведуть.
